Поради практичного психолога. Ваша дитина іде до школи

by dn2adm · 25 Лютого, 2025

Адаптування до нових умов життя є тривалим і нелегким процесом. До умов шкільного життя дитина може звикати так само важко, як кілька років тому вона звикала до умов перебування у дитячому садку.

Ставлення дитини до навчання формується задовго до того, як вона переступить шкільний поріг. Важливу роль тут відіграє інформація про школу і спосіб її подачі батьками.

Необхідно, щоб дитина не лише зрозуміла запропоновану інформацію, а й змогла відчути, “прожити” її. Тож для цього використовуйте сюжетно-рольові ігри, розповіді про своє навчання та улюблених учителів, читайте та аналізуйте дитячу художню літературу про шкільне життя, організуйте екскурсії до школи. Адже, ситуація, коли дитина загубилася у школі, – не таке вже й поодиноке явище.

Ознайомити дитину з приміщенням школи необхідно напередодні 1 вересня за двома напрямками:

– по-перше, дитині треба показати, де розміщені приміщення, які вона буде відвідувати обов’язково – клас, туалет, їдальня, спортивна та актова зали.

– по-друге, дитина має зрозуміти, як пройти з класу до будь-якого із згаданих приміщень школи і обов’язково – до виходу з неї.

Така зорієнтованість дитини забезпечить їй комфортне перебування у стінах школи, додасть упевненості у собі, дасть змогу задовольнити певні, наприклад фізіологічні, потреби.

Ще одне важливе завдання батьків – переконатися, що дитина добре запам’ятала ім’я та по батькові своєї вчительки, а також назву свого класу (скажімо, 1-Б), якщо перших класів кілька. Окрім того, малюк має вміти звернутися за допомогою до зовсім чужих людей. І цьому також мають навчити батьки.

Не слід ставити дитину у становище, вихід з якого їй невідомий. А адаптування до школи – це не та ситуація, коли варто здобувати досвід, набиваючи гулі. Тож, якщо Ви бажаєте, щоб першокласник зосередився на шкільних завданнях, маєте створити для цього комфортні умови.

На етапі підготовки до школи пріоритетним є загальний розвиток дитини. Тож, батьки майбутніх школярів насамперед повинні опікуватися тим, щоб у дітей були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для того, щоб опанувати принципово нову для них діяльність – навчальну.

Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з найближчим оточенням, був доброзичливим з дітьми та дорослими. Також до вступу до школи дитина повинна вміти керувати своїм тілом, вправно рухатися та орієнтуватись у просторі. У неї має бути гарно розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи руки та ока.

Щоб стати успішним, майбутньому першокласнику мають бути притаманні такі якості:

– прагнення до спілкування з однолітками;

– бажання вчитися;

– міцне здоров’я;

– позитивний емоційний настрій;

– грамотне мовлення, зв’язний виклад своїх думок;

– прагнення до співпраці з дорослими;

– розвинена довільність поведінки;

– допитливість і прагнення до відкриттів;

– сформована координація рухів і графічні навички.

Інтелектуальна готовність дитини до школи.

Сам термін «інтелектульний розвиток» часто неправильно розуміється батьками. Вони плутають інтелектуальний розвиток і навченість. Навченість – це ті вміння й навички, якою дитини навчили: уміння писати, читати, уважати. Інтелектуальний розвиток – це якийсь розумовий потенціал, розвиток розумових процесів: здатність узагальнювати, порівнювати об’єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. Дуже важлива складова – здатність дитини до самостійного навчання. Повинні бути розвинені допитливість, бажання дізнаватися нове, досить високий рівень сенсорного розвитку, а також розвинені образні подання, пам’ять, мова, мислення, уява, тобто всі психічні процеси.

До 6-7 років дитина повинен знати свої адресу, назву міста де він живе; знати імена та по батькові своїх рідних і близьких, ким і де вони працюють; добре орієнтуватися в порах року, їхньої послідовності й основних ознак; знати місяці, дні тижня; розрізняти основні види дерев, квітів, тварин. Він повинен орієнтуватися в часі, просторі й найближчому соціальному оточенні.

Спостерігаючи природу, події навколишнього життя, дитина повинен учитися знаходити просторово-тимчасові й причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати, робити висновки.

У дошкільників це багато в чому відбувається стихійно, з досвіду, і дорослі часто вважають, що спеціального навчання тут не потрібно. Але це не так. Часто знання дитини не включають загальну картину миру, вони розрізнені й поверхневі. Запас знань про навколишній світ у дитини повинен формуватися під керівництвом дорослого.

До моменту надходження в школу дитина повинен бути самостійним. Не обов’язково вміти швидко читати – цьому навчать у школі, а от здатність зав’язати шнурки й скласти портфель необхідна відразу.

У першу чергу при підготовці дитини до школи треба подбати про його здоров’я. Плавання, прогулянки, велосипед – це заняття, що сприяють майбутньому успішному вступу в шкільне життя.

Найпростіший і діючий спосіб розвитку й підготовки до школи (стосовний і до мови, і до уваги, і до спілкування, і до пам’яті, і до уяви, і до іншого) читати дитині книги. Читати (або розповідати) дітям необхідно не менш напівгодини в день. Читання не можна підмінити прослуховуванням касет або телевізором. Необхідно читати казки різних народів, пізнавальні книги з ілюстраціями, що пояснюють. Заохочуйте всі заняття, які змушують працювати фантазію, уяву, самостійну кмітливість, – малювання, ліплення, конструювання. Постачите дитини корисними розвиваючими іграми.

Як правило, самим складним шкільним предметом для маленького учня є математика. Тому ще в дитячому саду дитина повинен засвоїти елементарні математичні знання. До школи діти повинні:

уміти вважати до десяти в зростаючому й убутному порядку, уміти дізнаватися цифри підряд, кількісні (один, два, три…) і порядкові (перший, другий, третій…) числівники від одного до десяти;
знати попередні й наступні числа в межах одного десятка, уміти становити числа першого десятка;
дізнаватися й зображувати основні геометричні фігури (трикутник, чотирикутник, коло); і вміти розділити предмет на 2-4 рівні частини – частки;
пізнати основи виміру: уміти вимірювати довжину, ширину, висоту за допомогою мотузочки або паличок;
порівнювати предмети: більше – менше, ширше – уже, вище – нижче;
знати дні тижня, послідовність частин доби.

Навчати рахунку своєї дитини ви можете в повсякденному житті. Наприклад, перед обідом попросите дитини покласти на стіл 5 ложок й 5 качан. Запитаєте, скільки вух у кішки Маруськи. Попросите дістати з буфета 7 шт. цукерок й 4 шт. печива й т.д. Читаючи книгу дитині, зупинитеся й запитаєте: «Скільки було гномів (мишей, звірів, героїв) у казці?

Також можна тренуватися в рахунку в різних рухливих ігрових ситуаціях. Стрибайте, ляскайте в долоні й уважайте при цьому. Зверніть увагу на слова: перед, між, біля, за. Перед числом З перебуває число 2. Цифра 4 перебуває між цифрами З и 5. За числом 5 іде число 6. Звертайте увагу дітей на зміну порядкових числівників по родах. Треба підбирати такі предмети, при перерахуванні яких потрібно вживати числівники різного роду. Один, два, три… олівці. Одна, дві, три… ручки. Одне, два, три… яблука.

Необхідно, щоб дитина дізнавалася й уміла зображувати геометричні фігури. Покажіть йому прямокутне коло, трикутник. Поясните, яким може бути прямокутник (квадрат, ромб). Поясните, що таке сторона, що таке кут. Чому трикутник називається трикутником (три кути). Поясните, що є й інші геометричні фігури, що відрізняються кількістю кутів. Нехай дитина становить геометричні фігури з паличок. Запропонуєте йому, наприклад, скласти прямокутник зі сторонами, використовуючи три палички й чотири палички; трикутник – зі сторонами дві й три палички. Розвинене логічне мислення допоможе дитині в математичних завданнях, які вимагають аналізу, порівняння, класифікації й узагальнення.

У розвитку логічного мислення допоможуть покрокові ігри (з фішкою й кубиком), різні дидактичні ігри, розгадування загадок.

Щоб дитина знала дні тижня, частини доби й час на годинниках, по-перше, дайте йому подання про цьому, терпляче розповідайте про значення часу, про те, як визначати час на годинниках, день тижні й місяць у календарі, а по-друге, тренуйте дані навички. Запитуйте дитини про час доби, пори року, часу на годинниках.

А тепер саме головне – обов’язково все навчання будуйте на грі, у невимушеній і веселій обстановці. Тільки так у дитини розів’ється інтерес до знань.

Особистісна готовність дитини до школи.

Дуже важко навчити чомусь дитину, якщо віна сама цього не хоче. Щоб дитина успішно вчилася в школі, віна повинна сама прагнути до нового шкільного життя, до серйозних занять, відповідальним дорученням.

На появу такого бажання впливає відношення близьких дорослих до навчання як до важливої діяльності. Впливає й відношення інших дітей, сама можливість здійнятися на новий віковий щабель в очах молодших і зрівнятися в положенні зі старшими, тобто прагнення дитини до нового соціального стану. Спочатку дітей залучають зовнішні атрибути шкільного життя: різнобарвні портфелі, гарні піни, ручки й т.п. Виникає потреба в нових враженнях, новій обстановці, бажання придбати нових друзів і лише потім з’являється бажання вчитися, дізнаватися щось нове, одержувати за свою роботу, оцінки й просто похвалу від всіх навколишніх.

За даними різних дослідників, від 15 до 40% початкових класів, що вчаться, перебувають у стані дезадаптації. Однієї із причин такого стану називають особистісну непідготовленість дитини до школи, де навчання має на увазі колективний характер діяльності. Отже, майбутній школяр повинен володіти рядом навичок, таких як спілкування з дорослими й ровесниками, знаходження свого місця в групі дітей; знанням певних норм і правил поведінки й спілкування; умінням вірно оцінити свої реальні й потенційні можливості (здатність до самооцінки). Найбільші складності, як правило, випробовують діти, що не відвідували дитячий сад, коло спілкування яких обмежений близькими дорослими, а досвід спільної діяльності й спілкування з однолітками незначний.

Крім відношення до навчання в цілому, для дитини, що надходить у школу, важливе відношення до вчителя, одноліткам і самому собі. Дорослий стає авторитетом, зразком для наслідування. Зрозуміло, що не можна цей авторитет підривати в очах дитини: не критикуйте вчителя при дитині в жодному разі, краще поговорите з педагогом наодинці, щоб виразити своє невдоволення. Навчання також припускає не тільки особливі відносини дитини із учителем, але й специфічні відносини з іншими дітьми. Все складно для маленького учня – починаючи із простого вміння слухати відповідь однокласника й кінчаючи оцінкою результатів його дій, навіть якщо в дитини був великий дошкільний досвід групових занять.

У дитини також повинен переважати пізнавальний інтерес над ігровим інтересом. Про перевагу пізнавального інтересу можна говорити, якщо дитина з більшим полюванням слухає цікаві розповіді, ніж займається г