Поради практичного психолога. Адаптація

Адаптація

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами.

Перші кроки дитини в дитячому садку, як правило, непрості. Початок відвідування дошкільного навчального закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, – а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Звикання до дитячого садка найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності. Емоційний стан є доказом того чи комфортно дитині в групі. Велика задача вихователя створити комфортні сприятливі умови для дитини, щоб підтримувати позитивний емоційний стан – займіть дитину різноманітною діяльністю.

Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері.  Підходити до адаптації треба поступово і обережно. Щоб полегшити соціальний перехід, умови виховання дитини слід максимально наблизити до домашніх. З цією метою варто індивідуалізувати всі режимні моменти, навіть годування. Педагогічна культура вихователя має поєднуватися з материнською турботою. Дитина повинна відчувати, що вихователь її любить і розуміє, що до нього можна звернутися коли завгодно з будь-яким проханням чи запитанням.

Враховуючи зазначене, можна виділити три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Вони проявляють зацікавлення іграшками й діяльністю, комунікабельні, самостійні, врівноважені. Спілкування батьків з дитиною доброзичливе, поважливе.

Друга група – малюки, які адаптуються повільніше й важче. Поведінка нестала. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості, вередування. Бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Малоініціативні. Менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежні від дорослого. З боку батьків спостерігається нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, розважливі звертання змінюються окриками, погрозами або послабленням вимогливості, неувагою.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового для себе побуту. Як правило, несамостійні, неконтактні. Звичні до нестабільності в режимі дня. Швидко втомлюються. Ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості, або, навпаки, зайвого лібералізму з боку дорослих, що спричинює страх, недовіру до вихователя чи повне ігнорування його й інших дітей. Сон, апетит – погані або зовсім відсутні. Висока захворюваність іще більше уповільнює звикання до нового оточення і нових вимог.

Процес адаптації дитини до умов дитячого садка, окрім певної тривалості у часі, різної щодо різних дітей, має кілька основних етапів (фаз). Це, зокрема, такі:

1. “Шторм” – у відповідь на комплекс нових впливів усі системи організму дитини відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням. Підвищуються збудливість, тривожність, можливе збільшення агресивності або заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна і психологічна буря триває від 2-3 днів до 1-2 місяців (у окремих дітей).
2. “Шторм ущухає” – період несталого пристосування, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакції на зовнішні впливи. Малюк продовжує придивлятися до нового оточення, робить спроби долучатися до спільної діяльності, стає більш активним, зацікавленим, урівноваженим. Цей період триваліший, ніж перший, – від 1 тижня до 2-3 місяців.
3. “Штиль” – період відносно сталого пристосування. Організм знаходить найбільш сприятливі варіанти реагування на нові умови життя, режим дня, спілкування. Дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, брати реальну участь у заняттях. Зменшується захворюваність, стабілізуються сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2-3 тижнів до півроку.

Звичайно, дошкільний заклад не заміняє родини – він має виховувати дитину разом з її батьками. І результати цієї співпраці значною мірою залежать від її узгодженості, обидві сторони повинні взаємодоповнювати свої дії, щоб полегшати період адаптації дитини. Спочатку дитину потрібно ознайомити з садком, групою, вихователем, дітьми, погратися разом з малюком і іншими дітками. Далі кілька днів приводити і залишати до денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування збільшувати. Удома батьки повинні більше розповідати про садочок, не можна залякувати дитину тим, що в групі буде щось не так, і так само не обіцяти «райського» життя.

Великим фактором, що впливає на характер поведінки дитини в період адаптації, є особистість самого вихователя. Він повинен любити дітей, розуміти їх, бути уважним і чутливим до кожної дитини окремо, зуміти знайти з ним контакт, заслуговувати його любов і довіру.

Психолого-педагогічні умови 

забезпечення процесу адаптації дітей до відвідування дитячого садка:

1. Поступове вироблення в дитини звички дотримуватися певного режиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах іще до початку відвідування дитячого садка. У садку – забезпечення гнучкого режиму.
2. Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно їсти, вдягатися, складати іграшки, одяг тощо).
3. Розвиток ігрових навичок, навичок спілкування. Поступове розширення кола знайомств малюка.
4. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка.
5. Обладнання групової кімнати має передбачати можливість здійснення індивідуальних ігор, занять, задовольняти прагнення дитини побути самій або наодинці з вихователем.
6. Забезпечення між вікового спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до нового побуту.
7. Забезпечення змістовної діяльності дошкільнят з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей.
8. Психолого-педагогічна просвіта батьків з питань полегшення адаптації до дитячого садка (індивідуальні бесіди, консультації).
9. Поступове збільшення тривалості перебування дитини у дитячому садку (спочатку – тільки прогулянка, гра; потім – прогулянка, обід; через кілька днів – прогулянка, обід, сон і т. д.).
10. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь, – це полегшує прощання).
11. Проведення спеціальних ігрових комплексів, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності, страхів.

Перший день перебування малюка в дитячому садку варто обмежити знайомством із вихователем, дітьми, груповим приміщенням. У наступні дні вихователь уважно спостерігають за його поведінкою в групі, надають додаткові консультації батькам.